25 січня 1933 р. – вийшов перший номер вузькогалузевого журналу «Czasopismo Lotnicze», щоквартальний додаток до видання Політехнічного товариства у Львові – «Czasopismo Technicznе». Журнал – друкований орган Аеродинамічної лабораторії Львівської політехніки та Інституту техніки планеризму. У 1934 р. назва змінилась на «Lwowskie Czasopismo Lotnicze». У склад редакційного комітету увійшли вчені Львівської політехніки: З. Фухс (гол. і відп. ред.), С. Лукасевич, В. Червінський.
Детальніше: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=57292
25 січня 1883 р. народився Іван Олександрович Багенський (Jan Aleksander Bagieński) – інженер-архітектор, професор кафедри архітектурного проектування. За проектами Івана Багенського побудовано багато об’єктів, зокрема: будівлю Товариства соціального страхування на вул. Зеленій, 12 у м. Львові, багатоквартирні житлові будинки на Кастелівці у м. Львові, а також житлові будинків Фонду військового квартирування в м. Коломия, палац на алеї Шуха у Варшаві, санаторій «Віктор» у с. Жегестов (Польща), Здійснено реконструкцію: у стилі неокласицизму палацу Бєльських на вул. Коперника (нині Будинок учителя), інтер’єрів колишнього Польського Промислового банку на вул. Січових Стрільців, 9 у м. Львові тощо.
У 1921–1924 рр. Іван Багенський працював старшим асистентом у Львівській політехніці, протягом 1925–1931 рр. – ад’юнктом на кафедрі архітектурного проектування, а з 1929 р. – надзвичайним професором першої кафедри архітектури, у 1938 р. – ординарним професором кафедри архітектурного проектування. З 1941 р. очолював кафедру архітектури житлових будівель. Протягом 1945–1966 рр. був керівником кафедри архітектурного проектування. У 1945–1946 навч. р. – завідувач кафедри основ архітектурної композиції і історичних основ зодчества, у 1946–1947 навч. р. за сумісництвом очолював кафедру архітектурного проектування. Протягом 1947–1966 рр. завідував кафедрою архітектури.
Був членом правління Спілки польських архітекторів. З 1941 р. – членом Львівського відділення Спілки архітекторів УРСР і одним з її засновників. Входив до архітектурної ради обласного відділу у справах архітектури та містобудування. З 1958 р. – член-кореспондент Академії архітектури СРСР.
Помер 12 червня 1967 року, похований на Личаківському цвинтарі.
Детальніше: https://cutt.ly/XjRSYCa, а також https://cutt.ly/NjRSPOL
27 січня 1843 р. народився Юзеф Рихтер (Józef Rychter) – інженер-гідротехнік, професор, декан інженерного факультету, ректор Вищої політехнічної школи. У 1874 р. Ю. Рихтера призначено на посаду професора кафедри будівництва доріг і гідротехнічного будівництва, яку він очолював протягом 23 років. Протягом 1880–1884 рр. та 1886–1888 рр. – обирався деканом інженерного факультету. У 1892/1993 та 1899/1900 навч. роках Юзеф Рихтер обирався ректором Вищої політехнічної школи.
Ю. Рихтер – автор фундаментальних праць «Roboty wodne»: cz I. «Pomiary wodne, rowy i kanały» (1894) і cz IІ. «Fundamenty» (1910), а також звітів з наукових подорожей. За матеріалами курсів, які викладав професор Рихтер, студенти-політехніки підготували і видали низку літографованих лекцій: «Budowa jazów» (1886), «Roboty wodne» (1885–1888), «Regulacya rzek» (1896) та ін.
Ю. Рихтер протягом 4 навчальних років був куратором бібліотеки. Його стараннями видано першу (1894) і другу (1898) частини друкованого каталогу бібліотеки.
Професор Ю. Рихтер помер у Ланьцуті 17 грудня 1917 р.
Детальніше: https://cutt.ly/xjPziIg
3 лютого 1844 р., згідно Наказу імператора Австрії, короля Галичини і Володимирії Фердинанда І, Реально-торговельну академію трансформовано у Технічну академію. У складі Технічної академії була Реальна школа (відокремлена у 1856 р.) та два відділи: Технічний і Торговельний. Директором призначено Флоріана Шиндлера (Florian Schindler).
Урочисте відкриття навчального року відбулося 4 листопада 1844 р.
7 лютого 1877 р. народився Габріель Зенонович Сокольницький – інженер-електрик, професор кафедри електричних мереж та систем, ректор Львівської політехніки (1931–1932), підприємець, політичний діяч.
Сокольницький – автор «Проекту електрифікації Польщі», реалізатор перебудови старих і спорудження нових електростанцій, проектів електрифікації Польщі та околиць Львова. Автор десятків наукових і науково-популярних статей. Під його керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій. Свою викладацьку діяльність у Львівській політехніці розпочав у 1901–1903 рр., як асистент кафедри загальної електротехніки; у 1913 р. – доцент; у 1921 р. – професора. В цьому ж році очолив новостворену кафедру електричного устаткування. Протягом 1924–1926 рр. виконував обов`язки декана механічного факультету. У 1931 р. обраний ректором Львівської політехніки. Протягом 1932–1933 рр. виконував обов`язки проректора. Габріель Сокольницький у 1940/1941 навч. році – декан електротехнічного факультету, у 1941 р. – завідувач кафедри «Електричні станції, мережі та системи», протягом 1942–1943 рр. продовжував викладати на Технічних фахових курсах. Після Другої Світової війни очолював кафедру «Електричні станції, мережі та системи» (до 1961 р.). Вийшов на пенсію у 1965 р. Член академії технічних наук у Варшаві. Співзасновник Польського товариства електриків. Нагороджений численними відзнаками.
Помер 2 червня 1975 р., похований на Брюховицькому кладовищі.
Детальніше: https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/gabriel-michal-romuald-sokolnicki, а також https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/sokolnicki-gabriel/
